Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 9:1-8
1. Сівши у човен, Він переплив назад і прибув у своє місто. 2. І от принесено до Нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” 3. Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” 4. Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5. Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6. Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” 7. Встав той і пішов до свого дому. 8. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Коментарі Отців Церкви
Його місто. Ієронім Стридонський: Під Його містом ми розуміємо ніяке інше місто, тільки Назарет, чому Він і названий Назарянином (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.9.2).
Віра тих, що принесли розслабленого. Ієронім Стридонський: Принесли ж до Нього, як ми сказали вище, другого розслабленого, що лежав на ношах, бо сам він не міг ходити. Ісус же, бачачи віру не того, хто був принесений, а тих, що принесли, сказав розслабленому: Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються. О дивне смирення! Він називає сином зневаженого, слабкого і у всіх суглобах розбитого чоловіка, якого навіть священики не удостоювали дотику. Безсумнівно також і те, що він називається сином, тому що йому відпускаються його гріхи. У той же час в алегоричному значенні – це душа, що лежить у своєму тілі, всі сили її членів розбиті, і вона досконалим учителем приноситься Господу для зцілення; якщо вона завдяки Його милосердю стає здоровою, то отримує стільки сили, що негайно сама несе свої ноші (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.9.2).
Ісус бачив їх віру. Петро Хризолог: Зауважте в цьому місці, браття, що Бог не вникає в наміри нерозумних, не чекає віри від неосвічених людей, не досліджує нерозумні бажання хворого, а приходить на допомогу вірі іншого, щоб з однієї тільки вдячності він у всьому керувався божественною волею і не відкидав її. І дійсно, браття, коли це лікар питає або досліджує бажання хворих; хіба хворий не схильний завжди мати різні бажання і вимоги? (Петро Хризолог «Збірник проповідей» 50.4).
Прощаються тобі гріхи твої. Іларій Піктавійський: Розслаблений представляє собою весь поганський світ, який потребує зцілення, і слід придивитися до того, якими словами було вчинене це зцілення. Господь не сказав розслабленому: «Стань здоровим» або «Встань і ходи», а вимовив: Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються! В одному нащадку Адама відпускаються гріхи всіх людей. Отже, показано, що він зцілюється ангелами, що служать, і називається сином, оскільки є першим творінням Божим, йому відпускаються гріхи душі і милостиво прощається первородний гріх. Ми не згодні з тим, що розслаблений згрішив у чомусь; і дійсно, в іншому місці Господь сказав, що сліпота від народження не була наслідком особистого чи спадкового гріха (див. Йо 9:1-3) (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 8.5).
Господь бачить їх помисли. Ієронім Стридонський: У пророка ми читаємо слова Самого Бога: Я стираю твої провини (Іс 43:25). Таким чином, природно, що книжники, вважаючи Його людиною і при цьому чуючи від Нього Божі слова, звинувачують Його в богохульстві. Але Господь, бачачи їх помисли, показує Себе Богом, який Один здатний бачити заповітні таємниці серця (пор. Пс 43:2), і ніби мовчки каже їм: «Тією ж величчю і могутністю, якою Я споглядаю ваші помисли, Я можу і відпускати людям їхні гріхи; по тому, що станеться з вами, ви зрозумієте, що набуде розслаблений» (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.9.3).
Господь відкриває їх таємниці. Іван Золотоустий: І з інших місць Писання можна побачити, що тільки Богові під силу знати таємні помисли. Отже, бажаючи показати, що Він є Богом, рівний Богу Отцю, що родив Його – те, про що книжники міркували собі (бо, побоюючись народу, – вони не сміли виявити своїх думок перед усіма), Він відкрив і виявив, показуючи і тут велику лагідність. Чого, каже Він, лукаве думаєте в серцях ваших? І якщо хтось і повинен був обурюватися, то тільки хворий, який обманувся у своїй надії. Він міг би сказати: «Я прийшов вилікувати одне, а Ти виправляєш інше, звідки мені знати, що мені відпускаються гріхи?» Але він нічого подібного не говорить, а віддає себе у владу Того, Хто зцілює. А книжники через свою гордість і заздрість засуджують Його благодіяння, зроблені для інших. Тому Господь і викриває їх, але з лагідністю. «Якщо ви не вірите, – говорить Він, – першим Моїм словам, і вважаєте їх марнославством, то ось Я докладаю до нього й інше: відкриваю ваші таємниці» (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 29.2).
Встань і ходи. Ієронім Стридонський: Між «сказати» і «зробити» велика відстань. Чи відпущені гріхи розслабленому, знав тільки Той, Хто їх відпустив. А дію слів встань і ходи могли засвідчити як той, хто встав, так і ті, хто бачив його встаючим. Так, тілесне чудо вчиняється для того, щоб було підтверджене чудо духовне, та сама Сила відпускає і тілесні гріхи, і душевні. До того ж нам дається розуміння того, що більша частина тілесних немочей виникає через гріхи. І, можливо, тому розслабленому спочатку відпускаються гріхи, щоб, завдяки видаленню причини немочі, було повернуто здоров’я (Ієронім Стридонський «Коментар на Євангеліє від Матея» 1.9.5).
Візьми ноші твої та йди в дім твій. Іларій Піктавійський: Потім, щоб вони могли зрозуміти, що Він, перебуваючи в тілі, є Тим, Хто і душам відпускає гріхи, і тіла воскрешає, каже: «Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші». Досить було сказати: Встань!, Але, оскільки будь-яка вчинена Ним справа вимагала роз’яснення, Господь додав: Візьми твої ноші та й іди до свого дому. Спочатку Він дарував відпущення гріхів, потім показав силу воскресіння; спочатку словами про взяття ношей показав, що буде скасована слабкість і хвороба тіла, потім словами про повернення до свого дому вказав віруючим шлях для повернення в рай, звідки спільний праотець Адам пішов, заплямований гріхом (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 8.7).
Здивувалися і прославили Бога. Іван Золотоустий: Бачиш, як Господь показує, що Він є Творцем душі і тіла? Він зцілює хворого від розслаблення того і іншого роду і виявляє невидиме через видиме. Проте свідки все ще тягнуться до нижчого. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, говорить євангеліст, що дав таку владу людям. Бо плоть перешкоджала їм піднестися до вищого. Але Господь не забороняє їм, а продовжує Своїми справами пробуджувати їх від сну і підносити їх розум. Тоді то вже було важливо, що вони вважали, що Він вищий від всіх людей і прийшов від Бога. Якби ця думка міцно утвердилася в їх розумі, то потроху вони дізналися б про те, що Христос був Сином Божим. Але вони не пізнали цього ясно, тому не змогли і прийти до Нього. Адже вони знову говорили: «Не від Бога цей чоловік (Йо 9:16), як Він є від Бога?» І постійно зверталися до цієї думки (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 29.2)
Народ боявся сили слів і справ Господа. Іларій Піктавійський: За цим ділом повинно було настати здивування, а не страх, але навіть тепер залишається деяка ступінь таємниці. До істини теперішнього додавалося уявлення про майбутнє, тому народ боявся сили слів і справ Господа. Бо великий страх викликає думку про смерть з не відпущеними Христом гріхами, оскільки повернення в вічні оселі неможливе, якщо людині не були милостиво прощені гріхи. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям. Усе завершується належним чином, і після того, як страх відчаю припиняється, Богу віддається честь за те, що Він дав людям таку владу. Але така слава годилася лише для Христа, і віддавати почесті слід було тільки Тому, Хто володіє спільною з Отцем сутністю. Адже народ прийшов у здивування не від того, що Господь зміг здійснити це (хіба можна повірити, що Бог чогось не може?), а причина піднесеної до Бога хвали полягала у владі і шляхах, даних людям через Його Слово: влада відпущення гріхів, воскресіння мертвих і повернення на небо (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 8.8).
Переклад – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ia, Matthew 1–13 (2001)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
